Жизнь на Земле, ТЕБЯ не повторить!
Уходишь быстро ты, захлопнув громко дверь!
О, как же хочется ее нам подсластить,
Повторов не дает, все только из премьер!
Жизнь ты моя, мне б руки твои греть!
Бываешь холодна и зла как дикий зверь!
Чтоб в вечность шаром легким не взлететь,
Дай путь пройти твой и остаться без потерь.
О, детство, юность - вас не возродить!
Влюбленность настежь распахнула быстро дверь!
Моменты сладкие она далА испить,
Ничто не требуя и не прося взамен!
Чашу страданий пришлось мне пригубить.
Тогда кричали небеса: \"Ты только верь!\"
Дни скорби мудрость в них смогли родить,
Я милости небес вверялась каждый день!
Еще немного и вечности порог
Перешагнут все вместе: добрый и злодей!
Листая в памяти всей жизни каталог,
Получат в вечности заслуженный елей!
И бег времен не повернуть нам вспять!
Рожденное дитя в мир примет акушер.
И жизнь реальностью нас будет отрезвлять,
Свой взгляд под ноги направит легковер!
Путь снова не пройти, и не взлететь!
С крылом подбитым птица в небе не курьер!
Без Веры и любви душе не пламенеть,
Свободы не видать средь темных жизни сфер!
Жизнь на Земле, тебя не повторить!
Нам не погибнуть дай, остаться на плаву!
Кто после нас....позволь их вдохновить,
Мне Богом жизнь дана! Я так ее люблю!!!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
