Каменея от боли,
живем без надежды,
Все мечты рассыпаются
в прах,
Только пепел всего
пережитого прежде,
Да горячий песок
на губах.
Только гулкое
небо сапфировой грусти,
Где рубиновых зорь
догорает
обман.
Наша жизнь – это нить
пересохшего русла,
Что когда-то вела
в океан.
И туда,
в эту вечность,
сквозь все суховеи,
Сквозь отчаянье,
боль
и беду,
Утопая в зыбучих песках
по колено,
Вопреки всем смертям
я однажды
дойду.
Щеглова Наталья,
Россия, п. Заокский
Преподаю на кафедре библейских исследований в Заокской Духовной Академии. Пишу стихи и прозу. Опубликовано два сборника духовной поэзии: "На том берегу времен" и "Песочные часы". Занимаюсь проблемами обездоленного детства. e-mail автора:natalia-sheglova@yandex.ru
Прочитано 12818 раз. Голосов 7. Средняя оценка: 4,86
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Очень рада ВАМ, Наталья Ильинична, здесь - и в ваших сборниках. Мне очень нравится ваше "Любить разрушенных людей"... Да и не только.
Я бы хотела увидеть ваш третий сборник. Это возможно?
Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
