Став мені хтось докучать дзвоном телефонним,
А розмови приправлять ще й слівцем солоним.
Рано вранці, коли вдень, навіть опівночі.
Верзе втрубку матюки голосок жіночий.
По мужицькому вона дуже вправно криє
Так, що білий телефон, в мене, червоніє
Уже року півтори отакі розваги,
Мабуть вивести мене хоче з рівноваги.
Каже мені:-«Я твоя подруга амурна»
« Ой! А мова чом така не літературна?»
На сумління, зрозумів,годі завважати,
Щоб не слухать її слів , їй почав співати.
Про червоний сарафан, І про хризантеми,
Я їй широко розкрив ці музичні теми,
Із эстради та кіно, і пісні народні,
Поп і диско, взагалі усі співи модні.
Дві години, десь, отак, тенором та басом,
Вона мене-матюком, я її- романсом.
Розлютилася, кричить... не нервуй голубко;
Пригадала чиюсь мать та й кинула трубку.
Як би поруч з нею був, мабуть стала б биться:
«Я їй дав такий концерт! Чого вона злиться?
Микола Токар. Сідней.
Николай Токарь,
Сидней. Австралия.
Родился, рос, жил и работал на Харьковщине.
Служил в армии на Камчатке.
Не имею, не состоял, не привлекался.
Разменял восьмой десяток. В браке состою уже 41 год
Имею дочь и троих внуков.
Живу в Сиднее с 1997г e-mail автора:Niko1938@gmail.com
Прочитано 8465 раз. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Он знал - Наталия Минаева Это одна из живых историй. Есть такие, что невозможно поверить в это. Может написно не совсем гладко. Не судите строго. Но я знаю эту боль, хотя эта история не из моей жизни. Она из жизни женщины. Каждой из нас. Может наш голос удержит юных от не своей любви. Может мы научим их ожидать чистоту и святость прекрасного чувства ЛЮБОВЬ.
