Был у меня в жизни такой случай, который заставил меня весьма осторожно относиться ко всякого рода нищим и просящим милостыни людям ибо Господь наблюдает над каждым сердцем и Ему известны пути каждого человека, праведного или грешного, богатого иль бедного, глупого или мудрого, знатного или нет, и нет творения сокровенного от Него всё открыто и обнажено перед Ним. С точки зрения христианской жизни при различных устных преданиях которые рассказывают дети Божии друг другу, нет ничего удивительного в подобных событиях нашей повседневной жизни, окружённой плотным потоком суеты и прочих забот, но подобное действует на нас как нечто отрезвляющее, останавливающее наш бег вслепую, заставляет смотреть под ноги, замечать что происходит вокруг, задумываться о вечном, быть сострадательным и мудрым, внимая мольбам и просьбам быть безумным ради Христа, и не только! – помня о воздаянии, но не ради этого действуя нет, а просто потому что ты не можешь по другому , ибо унаследовал добрую милосердную природу от Великого Бога, который хочет чтобы все спаслись и достигли познания истины, испытывая нас насколько мы добродетельны, милосердны, сострадательны, полны плодов угодных Ему! Кажется это было лето… да, было тепло, окружающий мир был занят своими делами, а я - своими. Помню, что шёл я куда-то через рынок в нашем небольшом городке. И вот, проходя по широкому проходу между двух рядов прилавков, и задумавшись о чём-то своём, я вдруг почувствовал тихое едва заметное прикосновение к моему плечу. Повернувшись, я вижу девочку, лет двенадцати или тринадцати, какого то необычного и красивого вида, мои глаза тонули в её глубоких, больших синих глазах. Вся она казалось, источала простоту, непорочность, и какой-то свет. Она протягивала ко мне руку, ладонью вверх и просила у меня не словами, хотя губы её едва шевелились, но звука я не слышал – она просила меня глазами, умоляла помочь ей. Но я, вспомнив что написано в Библии о рассудительности в добродетели, полушутя говорю ей: « а зачем тебе деньги ?» В её глазах сверкнули одновременно огонь и слёзы и обида, она повернулась ко мне спиной и медленно пошла от меня в противоположном направлении. А я пошёл своей дорогой, но, пройдя несколько шагов, обернулся – её не было. Я почти побежал по улице, но её я больше не видел. Было малолюдно, улица широкая, она не могла так быстро исчезнуть. Так я её и не нашёл. С тех пор время от времени сплывает её образ в моей памяти. Может это был Ангел? Не знаю, но с тех пор я с осторожностью отношусь к просящим, как бы не проглядеть Ангела, посланного чтобы испытать, или самого Иисуса Христа, который завещал Павлу чтобы он не забывал нищих. Именно Он, поставит по правую и левую стороны от Себя людей, и одних поощрит за милосердие, а других осудит за жестокосердие на вечные страдания. Ведь недаром Он приводил пример о богаче и нищем Лазаре, о жестокосердии богача и праведном воздаянии после смерти. Тогда начинаешь понимать, что значит в добродетели рассудительность, а в рассудительности воздержание ибо по неосторожности мы можем отвергнуть Самого Господа, который желает показать, какова на самом деле любовь к Нему. Я думаю, стоит задуматься, ибо по причине умножения беззакония во многих охладеет любовь.
Пухов Борис,
Россия
Женат, 12 детей одна из них инвалид.
Прочитано 10090 раз. Голосов 2. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
*и одних поощрит за милосердие, а других осудит за жестокосердие на вечные страдания*
ну что за бред? "и сие не от вас, не от дел, чтобы никто не хвалился"...
достали уже запугивать адом и муками вечными... можно забыть или просто быть не в настроении, особенно когда понимаешь, что это очень, ОЧЕНЬ прибыльный бизнес - просить милостыню...
Для детей : Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.